Своевременная сатисфакция

Не являются описками грамматические ошибки, которые не искажают текста решения и не приводят к его неправильному восприятию.

Завершение процесса принятием вердикта не гарантирует защиты, поскольку решение должно быть реально исполненным, а это возможно путем обращения его к исполнению. Об этом речь идет в обобщении практики решения местными общими судами Хмельницкой области процессуальных вопросов, связанных с исполнением судебных решений в гражданских делах, за 2017 г.

Унесення до реєстрів

Документ підготували в Апеляційному суді Хмельницької області. Його автори зазначають, що відповідно до ст.1291 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Вердикт є обов’язковим до виконання у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, регулюються розд.VI ЦПК. Відповідно до ч.1 ст.431 кодексу (зі змінами та доповненнями станом на 15.12.2017) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як перша інстанція.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених положенням про ЄСІТС, і підписуються електронним цифровим підписом судді. Відповідно до ч.4 ст.431 ЦПК протягом 5 днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у ч.3 цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа в ЄДРВД, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, а в разі її відсутності — рекомендованим чи цінним листом.

У разі вирішення питання про:

• виправлення помилки у виконавчому документі;

• визнання його таким, що не підлягає виконанню;

• забезпечення виконання судового рішення;

• стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом;

• поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

• відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання;

• звернення стягнення на кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

• зупинення виконання (дії) судового рішення;

• заміну сторони виконавчого провадження —

суд уносить відповідну ухвалу до ЄДРВД не пізніше ніж через 2 дні з дня її постановлення в порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Виконавчі документи підлягають виконанню після їх унесення до ЄДРВД у встановленому законодавством порядку.

До дня початку функціонування ЄДРВД оформлення й видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів, здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як перша інстанція.

Сумнівне лідерство

Виконання судових рішень є заключним етапом у процесі реалізації захисту цивільних прав. Завершення процесу ухваленням судом рішення ще не гарантує реального захисту, оскільки вердикт повинен бути реально виконаним, а це можна зробити шляхом звернення його до виконання.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що в розумний строк розгляду справи включається період із надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод провадження щодо виконання судових рішень є самостійною й невід’ємною частиною судового розгляду, невід’ємною стадією процесу правосуддя.

У численних своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що право на суд було б лише ілюзією, якби держави допускали такий стан речей, коли остаточні рішення національних судів залишалися б невиконаними. При цьому тлумачення §1 ст.6 конвенції як такої, що стосується лише доступу до суду та процедури розгляду справи в суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов’язалися дотримувати, ратифікуючи міжнародну угоду.

У пілотному рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04 ) ЄСПЛ визнав проблему невиконання рішень національних судів системною в нашій державі. Вказані порушення з посиланням на зазначену справу були констатовані в таких рішеннях ЄСПЛ:

• від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» (заява №72631/10 );

• від 12.12.2013 у справі «Малахова та інші проти України» (заява №35995/09);

• у справі «Макара та інші проти України» (заява №40934/06 );

• у справі «Андріанова та інші проти України» (заява №10319/04).

У рішенні від 12.10.2017 у справі «Бурмич та інші проти України» (заява №46852/13 ) сказано, що всі заяви, яких стосується це рішення, включно з тими, що епребували на розгляді у Страсбурзі на момент постановлення рішення (зазначені в додатках до цього рішення), і будь-які інші подібні майбутні заяви мають розглядатися національними органами влади в межах заходів загального характеру, зобов’язання щодо яких визначені в пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Указане рішення зобов’язує органи державної влади України забезпечити поновлення порушених прав на підставі відмови виконати або триваючого невиконання рішень національних судів.

Це дало заявникам можливість у стислі строки отримувати рішення ЄСПЛ про фінансову компенсацію. Проте такий підхід Суду не мав суттєвого впливу на системну проблему. Не покращив він і процедури виконання. Щороку дедалі більша кількість заявників, не отримавши належного відшкодування на національному рівні, зверталася до ЄСПЛ.

При цьому кількість таких заяв у справах, подібних до «справи Іванова» й поданих у 2013—2017 рр., становить 12143 . Станом на жовтень 2017 р. вони все ще очікують судового розгляду. У той же час кількість невиконаних судових рішень у типових справах у 46 країнах дорівнює лише 10 тис.

Виконання судових рішень — один з основних критеріїв, за яким громадяни оцінюють спроможність, ефективність і чесність влади. Це безумовне завдання держави.

Відповідно до зведеного звіту Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області за 2017 р. до місцевих загальних судів надійшло 1420 клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів. З них розглянуто 1377. 952 задоволено, відмовлено в задоволенні 277. Не розглянуто на кінець 2017 р. 120 клопотань і заяв.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються розд.VI ЦПК в редакції від 15.12.2017. Оскільки узагальнення стосується вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2017 р., до уваги бралися також положення кодексу в редакції від 18.03.2004.

Робота над помилками

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК (у редакції від 15.12.2017) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Установлено, що найбільша кількість заяв про виправлення помилок у виконавчих документах стосувалася незазначення в них ідентифікаційного номера, дати видачі документа, неправильного номера рішення, згідно з яким видано документ, неправильного найменування (для юридичних осіб) або прізвища (для фізичних) стягувача та боржника.

Так, задоволено заяву представника стягувача приватного акціонерного товариства про виправлення описки у виконавчому листі, пов’язаної з неправильним зазначенням ідентифікаційного номера боржника. В іншій справі суд задовольнив заяву представника ПАТ про виправлення описки у виконавчому листі, пов’язаної з неправильним зазначенням у виконавчому листі номера рішення, згідно з яким видано документ.

Ще в одній справі суд установив, що при оформленні виконавчого листа в його тексті було допущено помилку, а саме — зазначено дату видачі «6 грудня 2017 року» замість правильної «6 січня 2017 року». Крім того, у виконавчому листі допущено ще одну помилку, прізвище боржника написано як «Гумеюнк» замість правильного «Гуменюк».

Результати узагальнення показали, що не було складним для судів питання оформлення виконавчого листа за відсутності коду суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юросіб), ідентифікаційного номера (для фізосіб — платників податків). У більшості випадків суди відмовляли в задоволенні таких заяв, виходячи з того, що ці дані суду не відомі, а їх відсутність не може бути достатньою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Суди при вирішенні даного питання враховували правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 25.06.2014 (справа №6-62цс14 ), в якому сказано, що ч.1 ст.18 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-ХIV містить вимоги до виконавчого документа, в якому, зокрема, має бути зазначено й реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (фізособи). У разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст.18 цього акта державний виконавець відмовляє у відкритті провадження.

Разом з тим п.3 ч.3 ст.18 закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII дає виконавцю право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Також установлено, що часто стягувачі чи боржники звертались із заявами про виправлення описки у виконавчому листі, а не про виправлення помилки, допущеної при його оформленні.

У ч.2 ст.369 ЦПК (у редакції від 18.03.2004) передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Не передбачено виправлення описки і в ст.432 чинного ЦПК (у редакції від 15.12.2017).

Утім, автори узагальнення доходять висновку, що такі заяви слід задовольняти та допущені описки в тексті виконавчих листів (документів) виправляти. Відповідно до п.19 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 , вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у рішенні чи ухвалі, суд не має права змінювати зміст рішення, він тільки усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації рішення чи його правосудності.

Аналогічні положення містяться й у п.17 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про судове рішення» від 23.03.2012 №6 та в п.19 постанови Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7 .

Описки — це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють тексту судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання:

• неправильне розташування розділових знаків;

• неправильні відмінки слів;

• застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Виконанню не підлягає

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК (у редакції від 15.12.2017) суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Ці ж положення були закріплені в ч.4 ст.369 кодексу в редакції від 18.03.2004.

У зв’язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у ч.2 ст.432 ЦПК в редакції від 15.12.2017 (ч.4 ст.369 у редакції від 18.03.2004) у суддів виникали труднощі під час їх застосування.

Як зазначено в п.5 узагальнення судової практики ВСС щодо розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 2015 р., слова «або з інших причин» не стосуються припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами. Наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, у зв’язку з нововиявленими обставинами виконавчий лист ще не виконаний.

Підстави для визнання виконавчого документа (листа) таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинитися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить гл.50 розд.I кн.5 ЦК. Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання (матеріально-правові підстави).

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, які свідчать про його помилкову видачу судом:

• видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

• виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

• видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого документа;

• помилкова видача виконавчого листа, якщо після цього рішення у справі було скасоване;

• видача виконавчого документа двічі з одного й того самого питання в разі віднайдення оригіналу вже після видачі дубліката;

• пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред’явлення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.39 закону №1404-VIII скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку із цим у разі, якщо виконавчий лист уже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання документа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

Був випадок звернення боржника до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, після того, як рішення, на виконання якого видано документ, набрало законної сили. Суд відмовив у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили.

Виконавчий лист видав Ізяславський районний суд Хмельницької області. Апеляційна скарга на це рішення не була прийнята через пропуск строку на оскарження. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на безпідставність зазначених вимог, ненадання заявником доказів того, в чому може полягати помилка суду при видачі виконавчого листа.


Источник: zib.com.ua

Комментарии 0

Авторизируйтесь, чтобы оставлять комментарии.