Реінтеграція Донбасу: ми встановлюємо правила гри

Закон про реінтеграцію Донбасу був конче потрібний для нас, тому що формат антитерористичної операції, на жаль, вичерпав себе давно, і ми маємо за міжнародно визнаними стандартами військовий конфлікт низької інтенсивності.

Відповідно до цього навіть визнані міжнародними нормами положення мають визначати і формат задіяння силових структур держави у цьому конфлікті. Поточний формат – формат АТО, як система управління, ніяким чином не може забезпечити ефективне виконання завдань щодо ефективного вирішення задач, що потребують вирішення – як приклад, порядок проходження команд і наказів значно ускладнений, оскільки керують на сьогоднішній день антитерористичною операцією фахівці Служби безпеки України, які не мають досвіду проведення бойових операцій. Тому є абсолютно логічним і справедливим, якщо військовому органу управління, тобто Збройним Силам України, буде передаватися керівна функція щодо управління угрупованнями силових структур держави у зоні конфлікту. Це безумовно дуже позитивно і дуже необхідно для нас.

У внесеному президентом у Верховну Раду законопроекті "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" (який ми називаємо – про реінтеграцію) згадуються Мінські домовленості. На думку Оксани Сироїд це легалізує їх на рівні закону України.

Тут треба приймати ситуацію такою, як вона є. Чи існують Мінські домовленості у природі і чи сприймаються вони світовою спільнотою? Так, безперечно, і у будь-якій зустрічі у будь-якому форматі – чи то нормандський формат, чи двосторонні зустрічі керівництва України з керівниками інших держав – про ці угоди згадується. Тому нічого негативного у тому, що ці угоди будуть згадані у цьому законопроекті, немає.

Ми підкреслюємо готовність дотримуватись цих угод і виконувати їх. Якщо вони будуть законодавчо прописані у цьому законопроекті, то це абсолютно позитивно вплине на розвиток подальших подій. Оскільки ми будемо мати більш-менш легітимні підстави для планування і проведення якихось наших операцій і формування нашої позиції і стратегії розвитку ситуації на Донбасі, базуючись на Мінських домовленостях.

Що стосується того, що Мінські домовленості підписували терористи. Їх підписувати хто завгодно, але міжнародною спільнотою визнаються тільки три сторони, які уповноважені вести переговори у рамках цих домовленостей – це ОБСЄ, Україна і Російська Федерація. Решта можуть бути присутні як спостерігачі і т.д., але вони не мають права голосу щодо встановлення процедури впровадження цих домовленостей.

Президент України також подав до Верховної Ради України законопроект "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", що передбачає продовження дії закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" на рік (там: готовність провести амністію за нетяжкі злочини та вибори після повернення контролю над кордоном). Чи необхідно продовжувати дію цього закону?

За логікою першого законопроекту "Про особливості державної політики…" можна було би розглядати встановлення певного порядку управління (прямого управління або військового управління наприклад), не самоврядування, в окремих районах Луганської і Донецької областей у зв’язку із створенням об’єднаного оперативного штабу і передачі повноти управління до ЗСУ (власне, так воно і є!). Ми вже маємо так звані військово-цивільні адміністрації і все, що з ними пов’язано. У даному контексті ми можемо припускати, що законопроект передбачає зміну порядку управління на територіях, які знаходяться у зоні воєнного конфлікту.

Щодо того, чи продовжувати, чи не продовжувати термін дії діючого закону про особливий порядок самоврядування – це вже на розгляд нашої Верховної Ради.

Тут два концептуальних підходи. Склалось так, що закон про реінтеграцію і систему управління даними територіями – це одне, він ґрунтується на ситуації, яку ми маємо зараз. А закон про особливості місцевого самоврядування створювався у 2014 році і він себе фактично вичерпав. Але якщо буде таке бажання, то у подачі додаткового закону немає нічого небезпечного і, тим більше, незаконного.

У законопроекті про реінтеграцію законодавчо закріплюється статус Росії як агресора, з’являється термін "російська окупаційна влада". Також чітко оговорюється статус окупованих територій.

Таким чином ми встановлюємо чіткі правила гри, за якими ми визнаємо агресора, ми визнаємо певні райони окупованими територіями. А відповідно до всіх міжнародних норм права відповідальність за стан і всебічне забезпечення людей на окупованих територіях повністю покладається на окупанта. Це значить, що ми з себе знімаємо відповідальність за гуманітарну та економічну ситуацію тих територій, які фактично не контролюються українським урядом, тобто це означає, що ми фізично і матеріально не можемо допомогти цим людям. Вся відповідальність за життя та забезпечення потреб громадян, що утримуються на тих територіях покладається на окупаційну владу. Це важливо і з тієї точки зору , що і відновлення цих територій, за загально прийнятими міжнародними нормами, покладатиметься на країну, винну у цій агресії та окупації.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!


Источник: obozrevatel.ua

Комментарии 0

Авторизируйтесь, чтобы оставлять комментарии.