Увидеть Японию и выжить. Какой видят Страну восходящего солнца в Киеве

Фото
Фото: Павло Дегтярьов/Facebook

Що ми знаємо про японську культуру? Як ці знання з’явилися в Україні? Що відбувається в японській культурі сьогодні? Такі запитання поставили перед собою куратори виставки — Юлія Ваганова, Юлія Зиновіїва та Андрій Лінік.

Щоб отримати відповіді на них, куратори виставки зібрали колекції японського мистецтва з музеїв Києва, Одеси, Львова та Дніпра, представили японські твори з українських бібліотек і приватних зібрань. Серед цих експонатів кольорові гравюри на дереві, зброя та обладунки, кераміка, японський традиційний одяг — кімоно, рядки японської поезії, а також мапи Японії і тих земель, що знаходяться поруч із нею.

Особливу увагу відвідувачів привертає серія "24 приклади синівської шанобливості" японського художника Тайохари Тіканобу. Ця серія створена на основі конфуціанських текстів про особливу повагу до батьків, до людей, старших за віком, аж до самопожертви. Тут є історія про сина, який так оплакував смерть батька, що від його сліз зів’яв дуб. Історія про шанобливу невістку, яка щодня ходила за 3–4 кілометри до ріки Янцзи по воду, бо її свекруха любила пити саме цю воду. Історія про хлопця, який узимку теплом власного тіла розтопив лід, щоб зловити коропа для своєї мачухи. У цих неймовірних, а інколи й страшних історіях — дуже важлива для традиційної японськиї культури чеснота, ідеал людської поведінки.

Та знання про Японію — це не тільки предмети мистецтва чи речі, привезені з далекої країни, це ще й історії людей, наших земляків, які жили і працювали в Японії. На виставці можна побачити листи й колекцію насіння рослин, які майже сто років тому надсилала з Японії Флора Лілієнфельд, дослідниця зі Львова. Ще одна історія — про Олександра Кльотного, військового розвідника, перекладача, сходознавця. Ще студентом у 1914 він був у Японії: вивчав мову, лісове господарство та зібрав колекцію рослин. Гербарій Олександра Кльотного також представлено в одному з виставкових залів.

Час, звук, вода та шовкова нитка долі

Окрім того, у Мистецькому арсеналі демонструються твори сучасних японських художників, які працюють у жанрах медіамистецтва. У цих роботах використовуються сучасні технології та наукові винаходи, вони нові за формою і за образами, але переносять глядача до традиційних і вічних тем, які є у японській культурі.

Виставка "Уявний путівник. Японія" — це не послідовно розказана історія. Це "торкання" до певних символів чи понять, важливих для японської культури

Перша робота, яка "зустрічає" відвідувачів виставки — це генеративна інсталяція Норімічі Хіракава "(Не)Зворотній". Під ритмічний стук на величезному екрані рухається безліч сріблястих точок, вони розлітаються, утворюють різноманітні комбінації і зображення, а потім з’єднуються в одне ціле. Такий постійний рух і ритм ніби гіпнотизує глядачів. На екрані не відео. Це комп’ютерна програма, яка увесь час генерує нові зображення. Ці зображення виникають з однієї точки, але програма показує їх у зворотньому порядку — від самого зображення до його виникнення. Своєю роботою художник говорить про момент створення світу, про бажання людини відкрутити час назад і побачити цей момент, про неможливість вхопити початок події.

Робота Ліото Ягі "Звукова сфера" японська навіть за формою — вона мінімалістична, з використанням лише двох кольорів. Двадцять пластикових куль, на які намотана магнітофонна плівка, по черзі підносять до спеціального пристрою, який зчитує звук. На плівці нічого не записано, але куля крутиться і звук виникає завдяки стикам намотаної плівки. Ця робота — певна метафора. Відомо, що на магнітофонній плівці інформація завжди записана послідовно, лінійно. "Звукова сфера" — це спроба подолати лінійність, перестрибнути в часі з однієї точки до іншої.

Інколи твори сучасних художників схожі на магію, але ця магія у поєднанні мистецтва з наукою. Такою є звукова інсталяція Нело Акамацу Chozumaki. Вона складається із скляних колб з водою. На дні кожної колби є магніт, а внизу, під столом, — невеличкий двигун з електромагнітом, який "заводить" магніти в колбах. Магніти крутяться й утворюють в колбах водні вири. Колби різні за формою, тому і звук, який із них виходить, відрізняється. На перший погляд глядачеві незрозуміло, як виникає рух води. Але цей рух і тихий шум води зачаровує, затягує глядача у вир води. Сам художник каже, що вода є провідником між цим та іншим світом. Для японської культури таке сприйняття води традиційне, адже Японія — острівна країна. В давнину японці вірили, що їхній острів — це весь світ, а за водною межею розташовано світ потойбічний, у якому живуть боги, демони та померлі предки.

Ще одна робота, у якій переплелися наука, мистецтво та японська міфологія — це "Червоний шовк долі" художниці із псевдонімом Sputniko. Існує японська легенда: двох людей, якщо вони закохані і їм судилося бути разом, пов’язує невидима Червона нитка долі. Художниця разом із командою науковців намагалася зробити генетичну модифікацію тутового шовкопряда, який міг би продукуватий такий шовк, який буде закохувати двох людей. Тобто штучно створити таку шовкову нитку, яка, поєднавши двох людей, могла би їх закохати. На виставці є відео про цю наукову роботу, яка проводилася в Інституті агробіологічних наук. Окрім того, є відео ігрове, невеликий художній фільм на тему цього дослідження.

Ще один важливий атрибут японської культури — це сад. В одному із виставкових залів представлено японський сад каменів, вишуканий, досконало впорядкований, з усіма традиційними символами.

"Виставка "Уявний путівник. Японія" — це не послідовно розказана історія. Це "торкання" до певних символів чи понять, важливих для японської культури, — розповідає Юлія Ваганова, одна з кураторів проекту. — Ми обрали вісім таких понять: порожнеча, острів, сад, форма, бакемоно (так називають японці істот з потойбічного світу — демонів, привидів, духів померлих), пори року, шлях, мейшьо (точка спостереження, або відоме місце, з якого відкривається мальовничий краєвид). "Мандрівка" відвідувача виставки проходить через вісім окремих залів з відповідними назвами".

Відчуй себе іншим

Часто відвідувачам українських музеїв не вистачає можливості доторкнутися до експонатів чи навіть приміряти якусь річ на себе. На виставці "Уявний путівник. Японія" це врахували, тому тут є кімоно, які відвідувачі виставки можуть приміряти, відчути себе у японському одязі. Також на виставці можна зробити оригамі, взяти участь у чайній церемонії, побувати на перформансі майстрів самурайського бою на мечах, пройти квест або погратися оригінальними японськими іграшками.

Побувати на виставці "Уявний путівник. Японія", зануритися в культуру цієї країни та побачити оригінальні твори мистецтва можна до 17 грудня.


Источник: focus.ua

Комментарии 0

Авторизируйтесь, чтобы оставлять комментарии.